розпусниця

РОЗПУ́СНИЦЯ, і, ж.

Жін. до розпу́сник.

Він зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіми способами старалась заманити його в свої сіті (І. Франко);

Давид Семенович відчув потребу щось учинити, виявити себе, крикнути дівчині, що ти [вона] розпусниця, перелюбка! (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. розпусниця — розпу́сниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розпусниця — див. повія  Словник синонімів Вусика
3. розпусниця — -і. Жін. до розпусник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпусниця — ПОВІ́Я (жінка, що займається проституцією), ПРОСТИТУ́ТКА, ЖІ́НКА ЛЕГКО́Ї ПОВЕДІ́НКИ, ПА́ПЛЮГА лайл., ХЛЬО́РКА лайл., ПОВІ́ЙНИЦЯ заст., КУРТИЗА́НКА заст., КОКО́ТКА заст., ЛОРЕ́ТКА заст. Колись і він чекав своєї неземної любові..  Словник синонімів української мови
5. розпусниця — Розпу́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розпусниця — РОЗПУ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до розпу́сник. Він зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіми способами старалась заманити його в свої сіті (Фр., III, 1950, 455).  Словник української мови в 11 томах