розраховуватися
РОЗРАХО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗРАХУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Повністю сплачувати гроші кому-небудь за щось.
Вони розраховуються з блідолицим, примарно-мовчазним офіціантом, виходять з накуреного залу (Ю. Бедзик);
– Згодом, коли заробимо, ми з тобою розрахуємось, Кире (Ю. Збанацький);
– Я зашарівся і розрахувався з щедрістю стипендіата ЮНЕСКО (А. Крижанівський);
// перен. Робити що-небудь у відповідь на чиїсь дії, вчинки; зводити рахунки з ким-небудь; мститися.
Заставши якось дяка мертвецьки п'яним, школяр по-своєму розрахувався з ним за “науку” – наскільки вистачило дитячих сил, він відшмагав наставника різками (з наук. літ.).
2. Звільнятися з попереднього місця роботи.
– Напарниці зараз нема. – Де ж вона? – Розрахувалась, бо в неї мати захворіла (О. Гончар).
3. військ. Робити підрахунок за номерами в строю.
– Ану, Арсене, в тебе голос гучний, скомандуй усім в одну шеренгу стати і по порядку номерів розрахуватись (В. Собко).
4. тільки недок. Пас. до розрахо́вувати 1–3.
Стояли ці гармати не на площадках ешелону, а розраховувались на кінну тягу і враз могли з'явитись в самому несподіваному місці (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)