розрити

РОЗРИ́ТИ див. розрива́ти².

Значення в інших словниках

1. розрити — розри́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розрити — див. розривати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розрити — РОЗРИ́ТИ див. розрива́ти².  Словник української мови в 11 томах
4. розрити — I. Розрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. розірвати, -ву, -веш, гл. Разрывать разорвать. Черепаха знає, де єсть розрив-трава: як обгородити її гніздо, то вона сим зіллям зараз розриває. Чуб. І. 66. А вовчик сіресенький воли розірвав. Чуб. V. 308.  Словник української мови Грінченка