розритий
РОЗРИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розри́ти.
Начетверо розкопана, Розрита могила (Т. Шевченко);
В широкому полі, розритому весняними гірськими водами, осіла, вкопалася в ґрунт огрядна споруда військової .. залоги (Іван Ле);
* Образно. Горить, розцвітається море, розрите кормою... (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Вітер скуб солому по стріхах, а на розриті городи спускались хмари ворон (М. Коцюбинський);
Народ повалив од сільбуду гомінкими юрбами, і за кілька хвилин весь майдан став як розритий мурашник (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)