розритий
розри́тий
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до розрити.
|| розрито, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовирозри́тий
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до розрити.
|| розрито, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови