розритий

РОЗРИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розри́ти.

Начетверо розкопана, Розрита могила (Т. Шевченко);

В широкому полі, розритому весняними гірськими водами, осіла, вкопалася в ґрунт огрядна споруда військової .. залоги (Іван Ле);

* Образно. Горить, розцвітається море, розрите кормою... (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Вітер скуб солому по стріхах, а на розриті городи спускались хмари ворон (М. Коцюбинський);

Народ повалив од сільбуду гомінкими юрбами, і за кілька хвилин весь майдан став як розритий мурашник (А. Головко).