розруйновувати

РОЗРУЙНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.

Те саме, що руйнува́ти.

Зоставшись один, думав свою думу без кінця: “виходить: таки справді панують найчортячіші вороги неба і вірних; розруйновують життя і серця” (В. Барка);

Крізь розчинені навстіж двері видно етажерку з книжками та високе ліжко з горою білосніжних подушок, що їх мати рідко й розруйновує, бо влітку найчастіше вона спить на оцій канапці (О. Гончар);

[Єгиптянин:] А ти? Що б ти зробив, якби ти вільним став? [Гебрей:] Я! Що зробив би я? Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди! (Леся Українка);

– Бога боюсь, – зітхнув Ярослав. – Вчора освятили підвалини церкви, а сьогодні їх розруйнувати? (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. розруйновувати — розруйно́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розруйновувати — -ую, -уєш, недок., розруйнувати, -ую, -уєш, док., перех. Те саме, що руйнувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розруйновувати — РУЙНУВА́ТИ (ударами, поштовхами, струсом і т. ін. примушувати що-небудь розпадатися), РОЗВА́ЛЮВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, НИ́ЩИТИ, ЗНИ́ЩУВАТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗАВА́ЛЮВАТИ, ЛАМА́ТИ, ПЛЮНДРУВА́ТИ, ТРОЩИ́ТИ, РОЗОРЯ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, ГРОМИ́ТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, РОЗВЕРТА́ТИ...  Словник синонімів української мови
4. розруйновувати — Розруйно́вувати, -но́вую, -но́вуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розруйновувати — РОЗРУЙНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Те саме, що руйнува́ти. Крізь розчинені навстіж двері видно етажерку з книжками та високе ліжко з горою білосніжних подушок, що їх мати рідко й розруйновує...  Словник української мови в 11 томах