розруйновувати
РОЗРУЙНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Те саме, що руйнува́ти.
Крізь розчинені навстіж двері видно етажерку з книжками та високе ліжко з горою білосніжних подушок, що їх мати рідко й розруйновує, бо влітку найчастіше вона спить на оцій канапці (Гончар, Тронка, 1963, 102);
[Єгиптянин:] А ти? Що б ти зробив, якби ти вільним став? [Гебрей:] Я! Що зробив би я? Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди! (Л. Укр., II, 1951, 246).
Словник української мови (СУМ-11)