розрум'янений
РОЗРУМ'Я́НЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розрум'я́нити.
Щедро, у всю щоку, розрум'янена вітром, ступала [Настя] повагом вузенькою второваною стежечкою (І. Рябокляч);
– Добридень! – привітався Іван, розрум'янений від збудження (П. Колесник).
2. у знач. прикм. Який розрум'янився, став рум'яним.
Молода розрум'янена дівчина з росинками радості на віях дерла на шматки вовняну червону хустину і роздавала хлопцям, що чіпляли їх до кашкетів, а то й просто до сорочок (Ірина Вільде);
Розрум'янене довгасте обличчя здригалось од хвилювання (М. Стельмах);
Дівчата, мов веретена, на одній нозі крутяться, вигинаються, слова-заклинання вигукують. І всі дорослі, розрум'янені (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)