розрівнювати
РОЗРІ́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРІВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що.
1. Робити рівним, без ям, заглибин, пагорбів і т. ін.; усувати нерівності.
Вона [Марійка] розрівнює у мисці муку, яка висипалася шпичастим сторчаком (Б. Харчук);
За бульдозерами, які розрівнюють площадку, йдуть екскаватори, які риють котлован (з газ.);
Розрівняєш ґрунт, пересолиш його вапном, угноїш та й сади вже що бажаєш (М. Стельмах);
А вінок з Ілонки прийми і могилу розрівняй... Для людей її немає, а для тебе вона лишилась жити (О. Коломієць).
2. Робити гладким, прямим; розгладжувати, розправляти.
Він вийняв огризок олівця, поклав папір біля свічки й довго його розрівнював своїми грубими кулачиськами (І. Багряний);
От я і маю хоч яку розраду. Складаю та розрівнюю пружки (Л. Костенко);
Кузьма пізно вночі приніс його [прапор] на гарячих грудях, розгорнув на ліжку і ніжно розрівняв зморшки (В. Петльований).
Словник української мови (СУМ-20)