розріджений
РОЗРІ́ДЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розріди́ти.
Він [ліс] тягнеться аж до самого Любечанінова, то змінюючись старим, добре-таки розрідженим під час революції гаєм, то знову перетворюючись у густі зарості (Ю. Збанацький);
Санки летіли попід високими, що бовваніли в розрідженій ліхтарями темряві, будинками (М. Олійник);
Атмосфера Марса дуже розріджена і складається переважно з вуглекислоти (з наук.-попул. літ.);
// у знач. прикм.
Населяють вони [кенгуру] широкі високотравні степи, вкриті розрідженою чагарниковою рослинністю (з навч. літ.);
Розріджена атмосфера на висоті в сотні кілометрів поглинає багато теплових променів (з наук.-попул. літ.);
Під ногами чвакотіла розріджена, мов сметана, глина (А. Хижняк);
М. В. Ломоносов говорив, що північне сяйво є не що інше, як свічення молекул розрідженого газу під дією електричного розряду (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)