розріджений
РОЗРІ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розріди́ти.
Він [ліс] тягнеться аж до самого Любечанінова, то змінюючись старим, добре-таки розрідженим під час революції гаєм, то знову перетворюючись у густі зарості (Збан., Сеспель, 1961, 381);
Санки летіли попід високими, що бовваніли в розрідженій ліхтарями темряві, будинками (М. Ол., Леся, 1960, 218);
// У знач. прикм.
Населяють вони [кенгуру] широкі високотравні степи, вкриті розрідженою чагарниковою рослинністю (Посібник з зоогеогр., 1956, 18);
Розріджена атмосфера на висоті в сотні кілометрів поглинає багато теплових променів (Наука.., 11, 1962, 56);
Під ногами чвакотіла розріджена, мов сметана, глина (Хижняк, Килимок, 1961, 17);
М. В. Ломоносов говорив, що північне сяйво є не що інше, як свічення молекул розрідженого газу під дією електричного розряду (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 20).
Словник української мови (СУМ-11)