1. Словник української мови в 11 томах

розріджений

РОЗРІ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розріди́ти.

Він [ліс] тягнеться аж до самого Любечанінова, то змінюючись старим, добре-таки розрідженим під час революції гаєм, то знову перетворюючись у густі зарості (Збан., Сеспель, 1961, 381);

Санки летіли попід високими, що бовваніли в розрідженій ліхтарями темряві, будинками (М. Ол., Леся, 1960, 218);

// У знач. прикм.

Населяють вони [кенгуру] широкі високотравні степи, вкриті розрідженою чагарниковою рослинністю (Посібник з зоогеогр., 1956, 18);

Розріджена атмосфера на висоті в сотні кілометрів поглинає багато теплових променів (Наука.., 11, 1962, 56);

Під ногами чвакотіла розріджена, мов сметана, глина (Хижняк, Килимок, 1961, 17);

М. В. Ломоносов говорив, що північне сяйво є не що інше, як свічення молекул розрідженого газу під дією електричного розряду (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розріджений — розрі́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розріджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розрідити. || розріджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розріджений — РОЗРІ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розріди́ти. Він [ліс] тягнеться аж до самого Любечанінова, то змінюючись старим, добре-таки розрідженим під час революції гаєм, то знову перетворюючись у густі зарості (Ю. Словник української мови у 20 томах