розсада
РОЗСА́ДА, и, ж.
Молоді рослини, які спочатку вирощують у парниках, теплицях і т. ін., а потім пересаджують у відкритий ґрунт.
Нимидора поливала розсаду на грядках (І. Нечуй-Левицький);
Горпинина ланка вже висаджувала розсаду на ділянку (О. Десняк);
Агроном, з усім знанням діла, пояснив таємниці вегетації й порадив не просто садити зерна огірків у парникову землю, а наперед вирощувати розсаду в шкаралупі яйця з мохом (Б. Антоненко-Давидович);
При правильній експлуатації парників і теплиць можна вирощувати достатню кількість розсади і набагато збільшити виробництво ранніх овочів (з наук. літ.);
* У порівн. Немає слів, наче пожухли, як весняна розсада в приморозки (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)