розсада
РОЗСА́ДА, и, ж. Молоді рослини, які спочатку вирощують у парниках, теплицях і т. ін., а потім пересаджують у відкритий грунт.
Нимидора поливала розсаду на грядках (Н.-Лев., II, 1956, 188);
Горпинина ланка вже висаджувала розсаду на ділянку (Десняк, Десну.., 1949, 210);
При правильній експлуатації парників і теплиць можна вирощувати достатню кількість розсади і набагато збільшити виробництво ранніх овочів (Хлібороб Укр., 7, 1966, 14).
Словник української мови (СУМ-11)