розсвічений
РОЗСВІ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до розсвіти́ти.
Світло ліхтаря, розсвіченого перед розп'яттям на другому боці вулиці, тьмяно освітлювало жіночу постать (Н. Королева);
Сосни шуміли таємничим шумом, всі вікна нашого будинку сито розсвічені (У. Самчук);
Мати була засмучена, і на очах у неї висіли розсвічені сонцем сльози (Валерій Шевчук);
// у знач. прикм.
Благословив, покропив свяченою водою перстені й одяг їх на руки лицаря й дами .. вклали обом до лівих рук розсвічені свічі, правиці ж обох священик прикрив своєю рукою (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)