розсиджуватися
РОЗСИ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗСИ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. розм. Довго просиджувати де-небудь, за чим-небудь.
Не звик [Ярослав] розсиджуватися і вести перемови з будь-ким при свідках (П. Загребельний);
Одначе, що ж це я тут з тобою розсиджуюсь, братечку [братику]. Десь там моя комашня мене жде, – згадала вона про дитсадок (О. Гончар).
2. Досягати стану, необхідного для висиджування курчат і т. ін.
Утримання їх [індичок] на пасовищі не дає змоги їм розсиджуватися, що запобігає масовому їх квоктанню (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)