розсильний
РОЗСИЛЬНИ́Й, а́, е́.
1. Який служить для запису пакетів, що розсилаються з кур'єром (про книгу, зошит).
2. Признач. для розсилання.
РОЗСИ́ЛЬНИЙ, ного, ч.
Той, хто розносить за призначенням листи, пакети, виконує різні доручення і т. ін.; кур'єр.
Іван служив у благочинного за розсильного, чи за “возного” й разом з тим за погонича (І. Нечуй-Левицький);
Розсильні військкоматів з жмутками повісток в руках шугають цієї пізньої години від будинку до будинку, від під'їзду до під'їзду (О. Гончар);
Прибіг розсильний і наказав Чигиринові негайно, разом із взводом, прибути на подвір'я (Д. Ткач);
У двері його кабінету постійно стукали розсильні, вчителі, вчительки, селяни (В. Канівець).
Словник української мови (СУМ-20)