розслаблювати
РОЗСЛА́БЛЮВАТИ, юю, юєш і РОЗСЛАБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСЛА́БИТИ, блю, биш; мн. розсла́блять; док., кого.
1. Робити фізично та психічно слабим, кволим, немічним.
[Столяренко:] Навіщо ж ви себе пригнічуєте, розслаблюєте себе? (С. Голованівський);
На мить Білогрудові уявився гострий запах карболки в автобусі, щось таке, що розслабляло й пригнічувало людину (Ю. Бедзик);
Старий замовк. Молитовна екзальтація розслабила його вкрай, зігнула, згорбила (Іван Ле);
Видно, втома розслабила його, і він уже спав (Григорій Тютюнник);
// Робити ненапруженим, млявим; знімати напруження.
Розслабити м'язи.
2. перен. Робити слабим, пасивним, нездатним протистояти кому-, чому-небудь.
– Невизначеність становища мене завжди розслаблює (В. Канівець);
Успіхи не повинні розслабляти нашу волю, наполегливість (з газ.);
Не дамо розпачу і жалості від видовища страшних руйнувань і звірств, вчинених фашистськими варварами, розслабити наші душі (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)