розслухати
РОЗСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
Добре, ясно почути; розчути.
Нічого не можна було розслухати, що їй там бабуся шептала (Г. Квітка-Основ'яненко);
Неясно горіло в нашій хаті світло – ніхто зразу не впізнав. Тільки ж розслухали мову, так усі в один голос і загомоніли: – Хома! Хома приїхав! (С. Васильченко);
Нарешті я вже міг дещо розслухати: говорив пристав (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)