розслухати
РОЗСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Добре, ясно почути; розчути.
Нічого не можна було розслухати, що їй там бабуся шептала (Кв.-Осн., II, 1956, 196);
Неясно горіло в нашій хаті світло — ніхто зразу не впізнав. Тільки ж розслухали мову, так усі в один голос і загомоніли: — Хома! Хома приїхав! (Вас., II, 1959, 480).
Словник української мови (СУМ-11)