розслухатися
РОЗСЛУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Те саме, що розслу́хати.
Перш було розсердився, а далі, як розслухавсь, що йому Настя, стогнучи, розказала, то й замовк (Сл. Гр.).
2. Узнати, вивідати що-небудь від когось.
— Чи не збігав би ти, слідом за ним, у волость та розслухався б, що воно за чоловік (Мирний, І, 1949, 131).
Словник української мови (СУМ-11)