розстелений
РОЗСТЕ́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розстели́ти.
Біля однієї землянки .. сушилося солдатське шмаття, недбало розстелене на траві (О. Гончар);
Надворі день стояв незвичайний – м'якийі сонячний, тихий .. Він, здавалось, глузував із снігу, розстеленого по вулицях (В. Підмогильний);
Розстелена на лузі тонким шаром льняна соломка зволожується дощами і росами (з наук. літ.);
* Образно. На однім узгір'ї того яру стояла економія, вся в зеленому саду, розстеленому по косогорі (І. Нечуй-Левицький);
// у знач. прикм.
Під возом в холодочку на розстеленій ряднині мати розкладала полудень (А. Іщук);
// розсте́лено, безос. пред.
Полотно на зеленій траві стьожками довгими розстелено – білиться на сонці (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)