розстригати
РОЗСТРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗСТРИ́ГТИ, ижу́, иже́ш, док., кого, що.
1. кого. Позбавляти духовного сану або чернецтва.
За найменші підозріння хватали навіть єпископів, позбавляли сана, розстригали і навіть карали на горло... Звичайно, такий стан російського духовенства докочувався до України, бо й там стали переслідувати всю Церкву (з наук. літ.);
// розстри́жено, безос. пред.
Дехто присягався, що він був колись справжнім попом, а [потім] розстрижено його (С. Черкасенко).
2. що, розм. Розрізувати ножицями.
Словник української мови (СУМ-20)