розсудливість
РОЗСУ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. розсу́дливий.
Боярська служба .. поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість (І. Франко);
Для братів Маруся була непорушним авторитетом не лише через те, що була найстарша серед дітей, а й за свою розсудливість і правдивість (С. Добровольський);
Вона негайно забувала про всяку розсудливість, коли потрапляла у воду (О. Донченко);
Витримку, розсудливість і спокій Ми повинні завжди зберігать (М. Шеремет);
Саме в сім'ї закладаються такі риси характеру, як доброта, чуйність, увага, працелюбність, турбота про близьких, розсудливість (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)