розсунутий
РОЗСУ́НУТИЙ, рідше РОЗСУ́НЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розсу́нути.
Кулі зчорнілого очерету, що вкривали хату, були розсунуті (Л. Первомайський);
// у знач. прикм.
В головному залі [клубу], в кутках між розсунутими кріселками стояли, сиділи молоді й дорослі робітники, святково вбрані хлопці, дівчата (Олесь Досвітній);
Вона часто стрічалася з горючими цікавістю очима, що дивились на неї з-за розсунутих кущів (М. Коцюбинський);
У глибині світлиці широкий з розсуненими запонами вхід до чималої .. кімнати (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)