розсунутий
РОЗСУ́НУТИЙ, рідше РОЗСУ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсу́нути.
Кулі зчорнілого очерету, що вкривали хату, були розсунуті (Перв., Дикий мед, 1963, 436);
//
у знач. прикм. В головному залі [клубу], в кутках між розсунутими кріселками стояли, сиділи молоді й дорослі робітники, святково вбрані хлопці, дівчата (Досв., Вибр., 1959, 355);
Вона часто стрічалася з горючими цікавістю очима, що дивились на неї з-за розсунутих кущів (Коцюб., І, 1955, 272);
У глибині світлиці широкий з розсуненими запонами вхід до чималої.. кімнати (Л. Укр., IІ, 1951, 341).
Словник української мови (СУМ-11)