1. Словник української мови в 11 томах

розсунутий

РОЗСУ́НУТИЙ, рідше РОЗСУ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсу́нути.

Кулі зчорнілого очерету, що вкривали хату, були розсунуті (Перв., Дикий мед, 1963, 436);

//

у знач. прикм. В головному залі [клубу], в кутках між розсунутими кріселками стояли, сиділи молоді й дорослі робітники, святково вбрані хлопці, дівчата (Досв., Вибр., 1959, 355);

Вона часто стрічалася з горючими цікавістю очима, що дивились на неї з-за розсунутих кущів (Коцюб., І, 1955, 272);

У глибині світлиці широкий з розсуненими запонами вхід до чималої.. кімнати (Л. Укр., IІ, 1951, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсунутий — розсу́нутий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розсунутий — рідше розсунений, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розсунути. || розсунуто, розсунено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсунутий — РОЗСУ́НУТИЙ, рідше РОЗСУ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розсу́нути. Кулі зчорнілого очерету, що вкривали хату, були розсунуті (Л. Первомайський); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  4. розсунутий — Розсу́нутий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)