розсупонювати
РОЗСУПО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСУПО́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що.
Розв'язувати супоню, що стягує хомут запряженого коня.
– так ведеться вжитті: хто плуга волочить, того б'ють, а хто тільки бочиться, на пашу поглядає, того розсупонюють... – мимрили .. кобили (В. Дрозд);
Зрозумів Семен, що не вставати більше його Сірому, його доброму помічникові. Кинувся до нього, розсупонив, розстебнув тремтячими руками черезсіделень, дугу зняв... (Г. Хоткевич);
// перен., розм. Розв'язувати, розпускати що-небудь зв'язане, стягнуте.
Магнат лютився, розсупонював свою калитку, кидав п'яній зграї золоті червінці (Панас Мирний);
Прокопчук зняв із себе торбу, розсупонив її, вийняв сало (Григорій Тютюнник);
Жартуючи, побігли в двір, принесли все і розсупонили нарешті Васю (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)