розсідатися
РОЗСІДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗСІ́СТИСЯ, ся́дуся, ся́дешся, док.
1. Те саме, що розса́джуватися¹.
Мало не щовечора сходилися заробітчани в гурт, розсідалися над яром, розмови про трьох вигнанців не вщухали (К. Гордієнко);
Він наказав витягнути кілька колод на сухіше місце .. Бійці почали розсідатись, викручувати мокрі онучі, виливати воду з чобіт (С. Голованівський);
Юра погордливо обминає гуртки і групки дівчаток, що тихо і чинно розсілися по ослонах на розчищених алеях парку (Ю. Смолич);
– А ти чого тут розсівся? Ану .. Геть! (А. Крижанівський).
2. розм. Сідати розвалюючись, займаючи багато місця.
– Чого ж ти розсілася, що мені й сісти нігде [ніде] (Панас Мирний);
Ткачук розсівся недбало, нога на ногу, весело грав очима, намагаючись сховати на дні зіниць тривожні бісики (Ю. Збанацький);
Товкач поважно розсівся в кріслі, постукав олівцем по склу (О. Бердник).
3. розм. Довго просиджувати де-небудь або за чимсь.
І те, і друге засідання проводилися нагально, .. нашвидкуруч. Не було часу розсідатися (Іван Ле).
4. розм. Займати певну територію; поселятися.
Вони [селяни] не тільки тратили часть [частину] своїх споконвічних земель, на яких розсідалися бояри, але мусили, крім того, ставити варти, давати дружинників та слуг боярам (І. Франко);
Борони мене Боже од храма того, Де в святині моїй Лютий ворог розсівсь, і незмога мені Поклонятися їй! (А. Кримський);
// тільки док. Розташуватися, розміститися.
Там в тихім заливі, не дуже близько Від берега, мов стадо каченят, Село розсілось (І. Франко);
Настали жнива. По ланах розсілись полукіпки (М. Коцюбинський);
Ратушнякова хата червоніє черепицею, розсілась серед зелених яблунь, мов перекупка на базарі (І. Цюпа);
* Образно. Самота і тиша розсілися довкола (О. Кобилянська).
5. Даючи тріщини, розколюватися, розпадатися на частини.
Він на танцях вимахував .. так, що аж постоли розсідались (М. Коцюбинський);
З рук Мамури випала сулія і, жалібно дзенькнувши, розсілась на дві половини (М. Стельмах);
// перен., розм. Дуже боліти, розколюватися (про голову).
Андрія відправили назад до камери. Голова йому розсідалася від болю й від виру думок і почуттів (І. Багряний);
// перен., розм. Бурхливо, сильно виявляти негативні почуття.
На воластій шиї блищало у неї стільки намиста, що челядь з заздрощів аж розсідалась (М. Коцюбинський);
Колодій аж розсідається, лютує, а люди регочуться (з переказу).
◇ (1) Розсіда́тися від смі́ху – дуже сильно сміятися.
Словник української мови (СУМ-20)