розсідатися

РОЗСІДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗСІ́СТИСЯ, ся́дуся, ся́дешся, док.

1. Те саме, що розса́джуватися¹.

Мало не щовечора сходилися заробітчани в гурт, розсідалися над яром, розмови про трьох вигнанців не вщухали (К. Гордієнко);

Він наказав витягнути кілька колод на сухіше місце .. Бійці почали розсідатись, викручувати мокрі онучі, виливати воду з чобіт (С. Голованівський);

Юра погордливо обминає гуртки і групки дівчаток, що тихо і чинно розсілися по ослонах на розчищених алеях парку (Ю. Смолич);

– А ти чого тут розсівся? Ану .. Геть! (А. Крижанівський).

2. розм. Сідати розвалюючись, займаючи багато місця.

– Чого ж ти розсілася, що мені й сісти нігде [ніде] (Панас Мирний);

Ткачук розсівся недбало, нога на ногу, весело грав очима, намагаючись сховати на дні зіниць тривожні бісики (Ю. Збанацький);

Товкач поважно розсівся в кріслі, постукав олівцем по склу (О. Бердник).

3. розм. Довго просиджувати де-небудь або за чимсь.

І те, і друге засідання проводилися нагально, .. нашвидкуруч. Не було часу розсідатися (Іван Ле).

4. розм. Займати певну територію; поселятися.

Вони [селяни] не тільки тратили часть [частину] своїх споконвічних земель, на яких розсідалися бояри, але мусили, крім того, ставити варти, давати дружинників та слуг боярам (І. Франко);

Борони мене Боже од храма того, Де в святині моїй Лютий ворог розсівсь, і незмога мені Поклонятися їй! (А. Кримський);

// тільки док. Розташуватися, розміститися.

Там в тихім заливі, не дуже близько Від берега, мов стадо каченят, Село розсілось (І. Франко);

Настали жнива. По ланах розсілись полукіпки (М. Коцюбинський);

Ратушнякова хата червоніє черепицею, розсілась серед зелених яблунь, мов перекупка на базарі (І. Цюпа);

* Образно. Самота і тиша розсілися довкола (О. Кобилянська).

5. Даючи тріщини, розколюватися, розпадатися на частини.

Він на танцях вимахував .. так, що аж постоли розсідались (М. Коцюбинський);

З рук Мамури випала сулія і, жалібно дзенькнувши, розсілась на дві половини (М. Стельмах);

// перен., розм. Дуже боліти, розколюватися (про голову).

Андрія відправили назад до камери. Голова йому розсідалася від болю й від виру думок і почуттів (І. Багряний);

// перен., розм. Бурхливо, сильно виявляти негативні почуття.

На воластій шиї блищало у неї стільки намиста, що челядь з заздрощів аж розсідалась (М. Коцюбинський);

Колодій аж розсідається, лютує, а люди регочуться (з переказу).

◇ (1) Розсіда́тися від смі́ху – дуже сильно сміятися.