розталий

РОЗТА́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до розта́нути, розта́ти, розта́яти.

Отак і стояв [Юсуп], аж доки й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать (Іван Ле);

Що було зимою снігу, той весь розталий навесні земля пересохла в себе увібрала (з публіц. літ.).

2. у знач. прикм. Який розтав, перетворився у рідину під дією тепла; талий.

Переступивши поріг, Максим скинув шапку, струсив з неї росу, що лишилася після розталого снігу (С. Добровольський);

Розмиті шляхи, розталі льоди на річках і озерах, убогість краю, спустошеного недавніми переходами війська Лободи,- все це затримувало гетьмана (Іван Ле);

// Який відтанув, розморозився під дією тепла; розмерзлий.

Максим ішов навпростець по розталій ріллі (І. Багряний);

Були то радощі солодкі, як весна, Що пахне теплою розталою землею (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. розталий — розта́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розталий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до розтанути, розтати, розтаяти. 2》 у знач. прикм. Який розтав, перетворився у рідину під дією тепла; талий. || Який відтанув, розморозився під дією тепла; розмерзлий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розталий — ТА́ЛИЙ (про землю, сніг і т. ін. — який розтанув, перетворився в багно, рідину тощо), РОЗТА́ЛИЙ, ВІДТА́ЛИЙ, РОЗМЕ́РЗЛИЙ (про землю). На розпатланій чуприні його дрібненькою росичкою тремтіли краплини талого снігу (А. Дімаров); Кардаш..  Словник синонімів української мови
4. розталий — Розта́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розталий — РОЗТА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до розта́нути, розта́ти, розта́яти. Отак і стояв [Юсуп], аж доки, й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать (Ле, Міжгір’я, 1953, 21). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах