розталь

РО́ЗТАЛЬ, рідко РО́ЗТАНЬ, і, ж.

1. Те саме, що відли́га.

– Ходжу по степу. Як тут розталь саме, вода пішла, а в мене чоботи драні (А. Тесленко);

Весняна розтань заболотила шляхи (Я. Качура).

2. Розталий, талий сніг; розтала, тала вода.

– Як ото лелеки поприлітають у березні, а ще лежить сніг. Стоять черідкою, повгрузали в розталь, – замерзнуть. Весна забарилася, а вони хіба знали? (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. розталь — ро́зталь іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розталь — див. відлига; грязь  Словник синонімів Вусика
3. розталь — розтань, -і, ж. 1》 Те саме, що відлига. 2》 Розталий, талий сніг; розтала, тала вода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розталь — ВІДЛИ́ГА (значне потепління взимку або ранньою весною, що спричиняє розтавання снігу, льоду), РО́ЗТАЛЬ, РО́ЗТАНЬ рідко, ВІДВОЛО́ГА діал. Відлига нагадала Ніні про весну (О. Донченко); Давненько одшуміла розталь (М. Рудь); Весняна розтань заболотила шляхи (Я. Качура).  Словник синонімів української мови
5. розталь — Ро́зталь, -лі, -лі, -ллю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розталь — РО́ЗТАЛЬ, рідко РО́ЗТАНЬ, і, ж. 1. Те саме, що відли́га. — Ходжу по степу. Як тут розталь саме, вода пішла, а в мене чоботи драні (Тесл., З книги життя, 1949, 46); Весняна розтань заболотила шляхи (Кач., II, 1958, 499).  Словник української мови в 11 томах