розтаскувати
РОЗТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.
Те саме, що розтяга́ти 2, 6, 7.
Татари не зупинялися ховати мерців. І вили над ними, шакали.., розтаскуючи по міжгір'ях їх білі кістки (З. Тулуб);
[Мордохай:] А як же риба так стоятиме: надворі у розташованих возах і без догляду?.. Піде дощ – замоче [замочить], і хто захоче – візьме, скілько [скільки] йому треба!.. Досить того, що сьогодня [сьогодні] не повезли та ще розтаскають!.. (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)