розташовуватися
РОЗТАШО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗТАШУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Займати місце, розміщуватися де-небудь.
По обіді Гіца знімав з стіни свою скрипку. Вся сім'я знала вже, чого має сподіватися, й розташовувалась під хатою (М. Коцюбинський);
Взвод молодшого лейтенанта Федоренка розташувався край дороги в густім ялиновім лісі (Я. Качура);
Виступав шкільний хор. Оркестр розташувався перед сценою, бо на тимчасово приладнаних підмостках ледь вмістилось вісімдесят співаків (Ю. Збанацький);
// Влаштовуватися, оселятися де-небудь на проживання, відпочинок і т. ін.
Люди розташовувались на відпочинок і про Йоньку забули (Григорій Тютюнник);
– Розташовуйся. Ми зараз, – сказала дівчина, лукаво підморгнула зеленими очима і зникла в кухонних дверях (О. Бердник);
На другий день перевезла Мотря скриню до Семена й розташувалась у Семеновій хаті, як справжня господиня (М. Коцюбинський);
На галявині біля струмка розташувались на привал бійці маршової роти (О. Гончар);
// Знаходитися, міститися де-небудь, мати певне місцезнаходження.
Спостерігаючи небесні світила, ми помічаємо, що вони по-різному розташовуються відносно площини горизонту (з навч. літ.);
Під молодим дубовим ліском, що кучерявиться на пагорку, розташувався літній табір (С. Журахович);
На центральному острівку, як прикраса іншим, розташувався .. ресторан найновітнішого типу (Іван Ле);
// Вмощуватися, сідати, лягати і т. ін. де-небудь.
– Скільки ще годин їхати? – поцікавився Дорош, відчуваючи голод і розташовуючись на возі, щоб перекусити (Григорій Тютюнник);
Всі розташувалися на підлозі так, як звикли вже. Покотом (І. Багряний);
Повернувшись до кубрика, Ерік і Стьопа розташувались на своїх ліжках (М. Трублаїні).
2. тільки недок. Пас. до розташо́вувати.
Словник української мови (СУМ-20)