розтин
РО́ЗТИН, у, ч.
1. Дія за знач. розтя́ти, розітну́ти, розтина́ти 1, 3.
Він приймав трупи до моргу, заливав їх формаліном, доглядав і готував для розтину (Ю. Смолич);
Лікарі зроблять розтин черепа, запишуть до протоколу, що куля ввійшла у праву скроню (А. Дімаров).
2. Місце, де що-небудь розрізано.
Пальці його з .. пересувалися вздовж розтину, накладаючи шви (Ю. Смолич);
Очіпок має форму циліндричної шапочки з плескатим дном, а на задній частині, що приходиться на потилицю, має розтин на шнурівці (О. Воропай).
3. Площина дійсного або уявного перерізу якого-небудь предмета.
Я знаю Грузію. Ці розтини узлісь, Ці урвища, де стерто межі й грані (Л. Дмитерко).
△ (1) Ке́сарів (ке́сарський) ро́зтин – розтин черевної порожнини та матки, що здійснюється для вийняття плоду в разі ускладнених пологів у людини і тварин.
Андріяш вже зробив кесарів розтин 284 коровам. В усіх випадках, коли допомога подавалась своєчасно, .. вдавалося врятувати корову й теля (з газ.);
Розроблено практичні рекомендації щодо зниження акушерських та перитональних ускладнень, що дало змогу знизити частоту кесарських розтинів (з наук. літ.);
(2) Корпора́льний ке́сарів ро́зтин.
Словник української мови (СУМ-20)