розтин

ро́зтин

-у, ч.

1》 Дія за знач. розтяти, розітнути, розтинати 1), 3).

Розтин трупа — те саме, що аутопсія.

2》 Місце, де що-небудь розрізано.

3》 Площина дійсного або уявного перерізу якого-небудь предмета.

У розтині часу — в історичній перспективі.

Значення в інших словниках

1. розтин — ро́зтин іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розтин — РО́ЗТИН, у, ч. 1. Дія за знач. розтя́ти, розітну́ти, розтина́ти 1, 3. Він приймав трупи до моргу, заливав їх формаліном, доглядав і готував для розтину (Ю. Смолич); Лікарі зроблять розтин черепа, запишуть до протоколу, що куля ввійшла у праву скроню (А.  Словник української мови у 20 томах
3. розтин — ПЕРЕ́ТИН (поверхня, площина, по якій щось розрізане), ПЕРЕ́РІ́З, РО́ЗТИН, РО́ЗРІЗ. Добрива надходять у бачки культиватора самопливом через шланг дуже малого перетину (з журналу)...  Словник синонімів української мови
4. розтин — РО́ЗТИН, у, ч. 1. Дія за знач. розтя́ти, розітну́ти, розтина́ти 1, 3. Діагностувати крововиливи нерідко буває важко, а встановити їх місцеположення часто вдається лише при розтині (Хвор. дит.  Словник української мови в 11 томах