розтравляти
РОЗТРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗТРА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗТРАВИ́ТИ, травлю́, тра́виш: мн. розтра́влять; док., кого, що.
1. спец. Поглиблювати або піднімати рельєф малюнка кислотою або якоюсь іншою їдкою речовиною.
2. перен., розм. Необережними словами або діями примушувати знову переживати що-небудь тяжке, неприємне, посилювати відчуття чогось болісного.
– Та годі, мамо, – обзивалася невістка, – ви тільки мене і себе оцими словами розтравляєте! (Грицько Григоренко).
◇ (1) Розтра́влювати (розвере́джувати) / розтрави́ти (розвереди́ти) ду́шу (се́рце) кому – викликати або посилювати у кого-небудь тяжкі, болісні переживання, спогади і т. ін.
– Не розтравлюй мені душу цим Яковом, – одразу хмурніє Терентій. – Відщепився від нашого роду, мов тріска від дерева, і вже не прикладеш, не притулиш її (М. Стельмах);
– Галя Вишняківна .. була про все розпитана дискретно і лагідно, як молода особа, з уникненням подробиць, що змогли б ще більше їй розвередити душу (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)