Словник української мови у 20 томах

розтрощувати

РОЗТРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док.,кого, що.

1. Ламати, розбивати на частини, шматки.

– Ой, паничу, помаленьку злазьте, бо воза поламаєте! – сказав погонич, оглядаючись. – Знов нас батюшка лаятимуть, як лаяли за того воза, що ви розтрощили торік (І. Нечуй-Левицький);

Безперервні блискавиці просвітлювали сутінки. Раптом із страшенним тріском полум'я розтрощило недалекого дуба і з утвореної рани вибухнув клуб синього диму (Я. Галан);

Всі двері були замкнені, їх розтрощили колодами (А. Хижняк);

Стадо кинулося в протилежний бік, розтрощило підгнилі тички, огорожа завалилася (В. Яворівський);

// З силою надавлюючи, натискаючи, роздробляти, руйнувати що-небудь.

Сірі масиви сланцю виперлися могутніми грудьми з-під рудих глиняних напластувань і ось-ось розтрощать своєю багатотонною вагою невеличкий будинок (О. Донченко);

Він обома руками, як то кажуть, уп'явся в спинку переднього крісла і, мабуть, розтрощив би її своїми товстими, жилавими коротенькими пальцями, коли б вона була зроблена не з міцного букового дерева (Іван Ле);

// Повністю виводити з ладу.

[Гурт (люто):] Смерть Мекдугелові ! – Смерть за смерть! – Розтрощимо фабрику. Спалимо все! (Мирослав Ірчан);

// розм. Пошкоджувати, ранити яку-небудь частину тіла.

[Храпко:] Зовсім таки розтрощила [Пріська ногу], чи, може, там яка жива кісточка й зосталася? (Панас Мирний);

Старості легше було б схопити з стола важкий кам'яний прес і розтрощити ним голову оцьому хамлюзі, аніж звертатися до нього з добрим словом (Д. Бедзик);

// безос.

В боях на Дніпрі Еріху розтрощило ліву руку (В. Собко).

2. рідко. Викликати відчуття болю, слабості в тілі;

// безос.

[Храпко:] Нездужаю ж я: зовсім мене розломило, розтрощило (Панас Мирний).

3. Розгромлювати, розбивати в боротьбі, бою.

Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (М. Бажан);

// перен., розм. Доводити повну неспроможність чиїх-небудь положень, поглядів, брати верх над кимсь у суперечці.

Керкермайстер устав при цих словах, усміхаючись іронічно, немовби бажав розтрощити Начка цим відкриттям (І. Франко).

4. перен. Руйнувати, нищити, ліквідувати що-небудь.

Вітчизно рідна! Розтрощила ти мур ворожих перепон (М. Рильський);

Думалося [Маркові], що доведеться напружувати всі зусилля, щоб розтрощити вироблену віками кам'яну байдужість, розбити броню, що сковує серця присутніх, завоювати цілковите довір'я до себе (І. Кириленко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. розтрощувати — розтро́щувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розтрощувати — (на друзки) ламати, розбивати, трощити; (ворогів) розгромлювати, громити; (перепони) нищити, руйнувати, ліквідувати, жм. ліквідовувати.  Словник синонімів Караванського
  3. розтрощувати — див. ламати; нищити; трощити  Словник синонімів Вусика
  4. розтрощувати — -ую, -уєш, недок., розтрощити, -рощу, -рощиш, док., перех. 1》 Ламати, розбивати на частини, шматки. || 3 силою надавлюючи, натискаючи, роздробляти, руйнувати що-небудь. || Повністю виводити з ладу. || розм. Пошкоджувати, ранити яку-небудь частину тіла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розтрощувати — ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого...  Словник синонімів української мови
  6. розтрощувати — РОЗТРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док., перех. 1. Ламати, розбивати на частини, шматки. — Ой, паничу, помаленьку злазьте, бо воза поламаєте!— сказав погонич, оглядаючись.  Словник української мови в 11 томах