розтрощувати
РОЗТРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док.,кого, що.
1. Ламати, розбивати на частини, шматки.
– Ой, паничу, помаленьку злазьте, бо воза поламаєте! – сказав погонич, оглядаючись. – Знов нас батюшка лаятимуть, як лаяли за того воза, що ви розтрощили торік (І. Нечуй-Левицький);
Безперервні блискавиці просвітлювали сутінки. Раптом із страшенним тріском полум'я розтрощило недалекого дуба і з утвореної рани вибухнув клуб синього диму (Я. Галан);
Всі двері були замкнені, їх розтрощили колодами (А. Хижняк);
Стадо кинулося в протилежний бік, розтрощило підгнилі тички, огорожа завалилася (В. Яворівський);
// З силою надавлюючи, натискаючи, роздробляти, руйнувати що-небудь.
Сірі масиви сланцю виперлися могутніми грудьми з-під рудих глиняних напластувань і ось-ось розтрощать своєю багатотонною вагою невеличкий будинок (О. Донченко);
Він обома руками, як то кажуть, уп'явся в спинку переднього крісла і, мабуть, розтрощив би її своїми товстими, жилавими коротенькими пальцями, коли б вона була зроблена не з міцного букового дерева (Іван Ле);
// Повністю виводити з ладу.
[Гурт (люто):] Смерть Мекдугелові ! – Смерть за смерть! – Розтрощимо фабрику. Спалимо все! (Мирослав Ірчан);
// розм. Пошкоджувати, ранити яку-небудь частину тіла.
[Храпко:] Зовсім таки розтрощила [Пріська ногу], чи, може, там яка жива кісточка й зосталася? (Панас Мирний);
Старості легше було б схопити з стола важкий кам'яний прес і розтрощити ним голову оцьому хамлюзі, аніж звертатися до нього з добрим словом (Д. Бедзик);
// безос.
В боях на Дніпрі Еріху розтрощило ліву руку (В. Собко).
2. рідко. Викликати відчуття болю, слабості в тілі;
// безос.
[Храпко:] Нездужаю ж я: зовсім мене розломило, розтрощило (Панас Мирний).
3. Розгромлювати, розбивати в боротьбі, бою.
Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (М. Бажан);
// перен., розм. Доводити повну неспроможність чиїх-небудь положень, поглядів, брати верх над кимсь у суперечці.
Керкермайстер устав при цих словах, усміхаючись іронічно, немовби бажав розтрощити Начка цим відкриттям (І. Франко).
4. перен. Руйнувати, нищити, ліквідувати що-небудь.
Вітчизно рідна! Розтрощила ти мур ворожих перепон (М. Рильський);
Думалося [Маркові], що доведеться напружувати всі зусилля, щоб розтрощити вироблену віками кам'яну байдужість, розбити броню, що сковує серця присутніх, завоювати цілковите довір'я до себе (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)