розтулений

РОЗТУ́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розтули́ти.

З вуст людей, розтулених і застиглих на якусь мить, готових до сміху або до виразу подиву, йшла пара (Н. Рибак);

Збереглася [в уламкові бурштину] найдавніша жаба із зайдених досі. .. Очі й рот жаби розтулені (з газ.);

// у знач. прикм.

* Образно. Я люблю твої руки, вчаровані часом, І вологу, розтулену музику губ (М. Вінграновський).

Значення в інших словниках

1. розтулений — розту́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розтулений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтулити. || розтулено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розтулений — Розту́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розтулений — РОЗТУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтули́ти. З вуст людей, розтулених і застиглих на якусь мить, готових до сміху або до виразу подиву, йшла пара (Рибак, Помилка.., 1956, 150).  Словник української мови в 11 томах