розтулений — Орфографічний словник української мови

розтулений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтулити. || розтулено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
розтулений — РОЗТУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розтули́ти. З вуст людей, розтулених і застиглих на якусь мить, готових до сміху або до виразу подиву, йшла пара (Н. Рибак); Збереглася [в уламкові бурштину] найдавніша жаба із зайдених досі. .. Словник української мови у 20 томах
розтулений — Розту́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розтулений — РОЗТУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтули́ти. З вуст людей, розтулених і застиглих на якусь мить, готових до сміху або до виразу подиву, йшла пара (Рибак, Помилка.., 1956, 150). Словник української мови в 11 томах