розтягнений
РОЗТЯ́ГНЕНИЙ, РОЗТЯ́ГНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розтягти́, розтягну́ти.
При обертанні навколо Сонця Земля протягом року описує замкнену криву лінію, яка нагадує коло, розтягнене в одному напрямі (з газ.);
Щодо “технічного виконання” свого роману, то мені здається, що він трохи розтягнений (Леся Українка);
Не слід одне слово визначати підряд кількома прикметниками. Від надміру синонімів мова стає розтягнутою (з наук.-попул. літ.);
// у знач. прикм.
Яковець сухий, малий, куций, з маленькими сірими очками, здоровим розтягненим ротом (Грицько Григоренко);
Марійка на ходу озирнулась, побачила за собою розтягнутий ланцюг лижників (О. Донченко);
Кукурудза характеризується розтягнутим періодом живлення і особливою чутливістю до легкозасвоюваних поживних речовин у початковий період росту (з наук. літ.).
2. у знач. прикм. Який простягнувся на весь зріст.
Лежав розтягнений мужик і йойкав, і стогнав, і кричав (І. Франко).
3. у знач. прикм. Який розташувався довгим рядом, в одну лінію на значній відстані.
Гряззю брьохали люди, над розтягненим у поході військом стояв притишений, але важкий і рівний гамір (Іван Ле);
Млин стояв на самому кінці довгого розтягнутого понад течією села (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)