розтягнений

РОЗТЯ́ГНЕНИЙ, РОЗТЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розтягти́, розтягну́ти.

При обертанні навколо Сонця Земля протягом року описує замкнену криву лінію, яка нагадує коло, розтягнене в одному напрямі (з газ.);

Щодо “технічного виконання” свого роману, то мені здається, що він трохи розтягнений (Леся Українка);

Не слід одне слово визначати підряд кількома прикметниками. Від надміру синонімів мова стає розтягнутою (з наук.-попул. літ.);

// у знач. прикм.

Яковець сухий, малий, куций, з маленькими сірими очками, здоровим розтягненим ротом (Грицько Григоренко);

Марійка на ходу озирнулась, побачила за собою розтягнутий ланцюг лижників (О. Донченко);

Кукурудза характеризується розтягнутим періодом живлення і особливою чутливістю до легкозасвоюваних поживних речовин у початковий період росту (з наук. літ.).

2. у знач. прикм. Який простягнувся на весь зріст.

Лежав розтягнений мужик і йойкав, і стогнав, і кричав (І. Франко).

3. у знач. прикм. Який розташувався довгим рядом, в одну лінію на значній відстані.

Гряззю брьохали люди, над розтягненим у поході військом стояв притишений, але важкий і рівний гамір (Іван Ле);

Млин стояв на самому кінці довгого розтягнутого понад течією села (І. Нечуй-Левицький).