розумака
РОЗУМА́КА і рідше РОЗУМА́ХА, и, ч. і ж., розм.
Розумна людина.
Лаврін .. скінчив церковноприходську школу, був розумака і майстер на всі руки – і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (О. Донченко);
// ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших.
Та од них, розумак, і вуха затулили, од лиха. Це ж видко, куди наверта – на різанину. Не слухати таких! (А. Головко);
– Розтолкуй мені, як ти такий розумака, чого ходив по цій дорозі тисячу раз і ніколи не збивався, а в цю ніч збився? (Григорій Тютюнник);
Завжди найдуться розумаки, що почнуть тебе шпигувати так чи інакше. Скільки голів, стільки смаків. На всі смаки не догодиш (О. Довженко);
Один розумаха.
Словник української мови (СУМ-20)