розхлябаний
РОЗХЛЯ́БАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до розхля́бати.
2. у знач. прикм. Який слабо тримається, неміцно скріплений, розхитаний.
Шкрябали перами писарі за столами, і навіть одна панночка вицокувала тонкими білими пальцями на старенькій розхлябаній машинці (А. Головко);
Сів [Сагайдак] на якомусь розхлябаному ящикові (С. Добровольський);
– Що новенького.., Якове? – запитав Євген Панасович, коли Ярошенко трохи вщух і, сердито сопучи, почав роззувати розхлябані, заболочені чоботи (В. Речмедін);
// Нетвердий, хиткий, вертлявий (про ходу, рух).
Розхлябана хода.
3. у знач. прикм., перен. Недисциплінований, неорганізований, позбавлений чіткості в діях, зібраності.
Микола прокидався з своєї гіркої задуми .. Знову наряд на роботу, сутичка з ледарями, злість на розхлябаних конюхів (В. Кучер);
По тротуару проходять люди. .. Вонинагадують муляжі чи розхлябані потвори. Вигляд такий, неначе у них вийнято мозок (О. Довженко);
* Образно. Змагається на горах холодний розхлябаний вітер з .. зимою – й коли-не-коли тужливим плачем трембіти покотить лисими верхами (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)