розхмарювати

РОЗХМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗХМА́РИТИ, рю, риш, док.

1. без дод., безос. Зникати з обрію (про хмари).

Надворі розхмарило.

2. що, перен., розм. Осявати, освітлювати що-небудь.

Є в народі приказка така, Що й дідам дорогу-путь розхмарює: Той, хто воду п'є з молодика, – Не постаріє! (В. Бичко).

3. кого, що, перен. Робити кого-небудь радісним, привітним; надавати радісного, веселого виразу чомусь;

// Робити ненасупленим, непохмурим.

Може, тому, що усмішка в нього була така тиха й ясна, може, тому, що тепло гладило сонце і все навколо раділо, – Мирон розхмарював брови й теж посміхавсь (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. розхмарювати — розхма́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розхмарювати — -юю, -юєш, недок., розхмарити, -рю, -риш, док. 1》 неперех., безос.Зникати з обрію (про хмари). 2》 перех., перен., розм. Осявати, освітлювати що-небудь. 3》 перех., перен. Робити кого-небудь радісним, привітним; надавати радісного, веселого виразу чомусь. || Робити ненасупленим, непохмурим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розхмарювати — РОЗХМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗХМА́РИТИ, рю, риш, док. 1. неперех., безос. Зникати з обрію (про хмари). 2. перех., перен., розм. Осявати, освітлювати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах