розхмарюватися

РОЗХМА́РЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗХМА́РИТИСЯ, иться, док.

1. Ставати ясним, безхмарним (про небо, обрій і т. ін.).

Морозно. І небо розхмарилось – зорями глянуло (А. Головко);

// безос. Зникати з обрію, розходитися (про хмари).

[2-й чоловік:] Обсушились би ще трохи, доки зовсім розхмариться (М. Кропивницький).

2. перен., розм. Розвіюватися, зникати.

– Спи, мамо!.. Хай уві сні уста твої всміхнуться – і розхмариться смуток (А. Головко).

3. перен. Ставати радісним, привітним.

Поздоровкався [Давид] з батьком. Той навіть аж розхмарився, та хіба на мить, – знов брови обважніли й нависли (А. Головко);

// Набувати радісного, веселого виразу.

– Ти вже йдеш? – поквапно спитала Оля, боячись, що Сашко піде кудись і вона не скаже йому оті слова, від яких його похмуре обличчя неодмінно має розхмаритись (Л. Юхвід).

Значення в інших словниках

1. розхмарюватися — розхма́рюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розхмарюватися — див. випогоджуватися; розгодинюватися  Словник синонімів Вусика
3. розхмарюватися — -юється, недок., розхмаритися, -иться, док. 1》 Ставати ясним, безхмарним (про небо, обрій і т. ін.). || безос. Зникати з обрію, розходитися (про хмари). 2》 перен., розм. Розвіюватися, зникати. 3》 перен. Ставати радісним, привітним. || Набувати радісного, веселого виразу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розхмарюватися — РОЗХМА́РЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗХМА́РИТИСЯ, иться, док. 1. Ставати ясним, безхмарним (про небо, обрій і т. ін.). Морозно. І небо розхмарилось — зорями глянуло (Головко, І, 1957, 153); // безос. Зникати з обрію, розходитися (про хмари).  Словник української мови в 11 томах