розхристувати
РОЗХРИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХРИ́СТАТИ, аю, аєш, док., що.
Розстібати перев. на грудях (одяг).
– Та й пече ж як... – глянув на сонце Бровко і почав розхристувати на грудях сорочку (С. Добровольський);
Зараз знайшла [Марія] голку й до чоловіка підійшла, щоб ґудзик пришити. Тихін розхристав полушубок (А. Головко);
// Оголювати, відкривати (перев. груди).
[Гільзе (розхристує груди):] Ось тут була штучка, завбільшки з наперсток (Леся Українка);
Санітарка широко розхристала Одарці пазуху, аж жахнулася хвора (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)