розхристуватися
РОЗХРИ́СТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, РОЗХРИ́СТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Розстібатися перев. на грудях (про одяг).
Сорочка в нього розхристалась.., капелюх з'їхав на потилицю (С. Чорнобривець);
Він знов махнув рукою і картинно замислився.., очі мутно дивились кудись під стілець, чумарка розхристалась і звідтіль цікаво виглядала брудна ситцьова [ситцева] сорочка (В. Винниченко);
Кожух його розхристався, шапка, очевидно, ще раніше розлучилася з головою свого господаря (І. Кириленко);
// Оголюватися, відкриватися (перев. про груди).
Комірець сорочки .. розстебнувся, пазуха зовсім розхристалася (Панас Мирний).
2. Розстібати собі перев. на грудях одяг.
[Хвекла Гавриловна (до мужа):] Бережіть себе в дорозі... не розхристуйтесь на протязі, щоб часом не простудилися (М. Кропивницький);
[Пузир:] Я розхристаюсь, як будемо входить [у земський банк]; тілько [тільки] на поріг, а тут йому [швейцарові] перед самим носом блись – орден! (І. Карпенко-Карий);
– Що він гріє, отой твій піджачок? Ану марш у хату, розхристався, наче посеред літа... (Ю. Збанацький).
3. тільки недок., рідко. Пас. до розхри́стувати.
Словник української мови (СУМ-20)