розхристуватися
РОЗХРИ́СТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗХРИ́СТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Розстібатися перев. на грудях (про одяг).
Сорочка в нього розхристалась, груди виставив, капелюх з’їхав на потилицю (Чорн., Визвол. земля, 1959, 137);
Кожух його розхристався, шапка, очевидно, ще раніше розлучилася з головою свого господаря (Кир., Вибр., 1960, 319);
// Оголюватися, відкриватися (перев. про груди).
Комірець сорочки.. розстебнувся, пазуха зовсім розхристалася (Мирний, III, 1954, 281).
2. Розстібати собі перев. на грудях одяг.
[Xвекла Гавриловна (до мужа):] Бережіть себе в дорозі… не розхристуйтесь на протязі, щоб часом не простудилися (Кроп., V, 1959, 77);
[Пузир:] Я розхристаюсь, як будемо входить [у земський банк]; тілько на поріг, а тут йому [швейцарові] перед самим носом блись — орден! (К.-Карий, III, 1960, 321);
— Що він гріє, отой твій піджачок? Ану марш у хату, розхристався, наче посеред літа… (Збан., Сеспель, 1961, 303).
3. тільки недок. Пас. до розхри́стувати.
Словник української мови (СУМ-11)